Виступ начальника генерального штабу Ізраїлю Авіва Кохаві на конференції з безпеки особливих несподіванок не віщував. Звичайно, військові такого рівня постійно беруть участь у подібних заходах. Ніхто ніякої сенсації не чекав, а вона сталася.
Хто бомбить Сирію
Мабуть, уперше за багато років головний військовий Ізраїлю уголос підтвердив, що це єврейська держава стоїть за постійними повітряними ударами по території Сирії. У виступі Кохаві йшлося про інцидент 9 листопада. Тоді в районі сирійського міста Абу-Кемаль „невідомі” літаки розбомбили колону вантажівок, що перетинала кордон з Іраком.
За даними сирійських правозахисників, у кількох машинах перебували офіцери іранського Корпусу вартових ісламської революції та зброя, призначена для ліванського терористичного руху „Хезболла”.
Авів Кохаві насамперед високо оцінив роботу своєї розвідки. Вона точно знала, в яких саме вантажівках перебувають офіцери КВІР та зброя. Оцінив генерал-лейтенант і роботу ізраїльських льотчиків — удари були завдані з хірургічною точністю, що суттєво зменшило збитки. Серед убитих — лише іранці. Кохаві заразом пояснив, що пілотам доводиться діяти над Сирією зовсім не в тепличних умовах і там далеко не „безхмарне небо”.
„Потрібно відправити в цю точку пілотів, які можуть не тільки вразити потрібну машину (не зачіпаючи тих, кого чіпати не можна), а й ухилитися від ракет „земля-повітря”, а вони під час подібних атак іноді злітають десятками”, — сказав генерал.
Кохаві подає сигнал
Тут же постало питання: а навіщо Кохаві все це розповів? Ізраїль щодо ударів по Сирії дотримується політики невизнання, не спростовуючи і не підтверджуючи свою участь у нальотах. Захотів похвалитися перед виходом у відставку (через два тижні він починає передачу справ новому начгенштабу)? Малоймовірно — людина десятки років прослужила в армії, що постійно воює, і добре знає, що таке витримка. Також навряд чи він просто проговорився — надто довго й докладно міркував на цю тему. Основна версія така: це було зроблено навмисне, і це був сигнал. Причому одразу кільком адресатам.
Маніяки з ядерною бомбою
Спершу поясню, у чому проблема. Вже багато років послідовно та постійно Іран намагається отримати збройові ядерні технології та створити бомбу. Здавалося б, у чому проблема? У світі є країни із ядерною зброєю. Той самий Пакистан — не найстабільніша держава на планеті. Але Ізраїль ніколи не висловлювався проти ядерної програми Ісламабаду на тій простій підставі, що Пакистан ніколи не погрожував Ізраїлю. На відміну від Тегерана, який регулярно обіцяє знищити єврейську державу, називає її „раковою пухлиною” на тілі Близького Сходу, „маленьким сатаною” („велика” — це Сполучені Штати) й обіцяє влаштувати євреям апокаліпсис. При цьому фінансує та підтримує численні терористичні рухи — від хуситів до „Хезболли” та ХАМАСу, створюючи дугу шиїтів від Ємену до Лівану.
Іран загрожує вже і своїм сусідам, країнам Перської затоки. Якщо він отримає бомбу, це зруйнує весь баланс сил на Близькому Сході, породивши тут небувалу гонку ядерних озброєнь. Для Єрусалима це взагалі становить екзистенційну небезпеку: Ізраїль, через невелику територію — „країна однієї ядерної бомби”. Заряд потужністю, скажімо, в 5 мегатонн, скинутий у район Великого Тель-Авіва, зробить Ізраїль непридатним для життя на століття вперед.
Міський божевільний
Тож кому призначалися сигнали Авіва Кохаві? По-перше, Заходу. Багато років Ізраїль щодо іранської проблеми був у західному світі свого роду „міським божевільним”, який бігає і на всіх кутах розповідає про те, що Іран є загрозою і несе небезпеку всім навколо. Від маленької держави відмахувалися, як від настирливої мухи, мовляв, самі розберемося, не лізьте у велику політику, у нас на підході „ядерна угода”, переговори, дипломатичне рішення тощо. Іноді в ізраїльських політиків виникало почуття, що вони б’ються об бетонну стіну.
Але після того, як Іран, очевидно, став на бік росії у війні з Україною, на Заході раптом навели різкість і усвідомили, яку небезпеку становить іранський режим уже не тільки для своїх сусідів, а й для всього цивілізованого світу. З цим треба щось робити, і тут дуже знадобилися б військові та розвідувальні можливості єврейської держави.
По-друге, це сигнал Ірану та його сателітам. Ізраїль показує, що його можливості сягають далеко за межі території, що він здатний завдавати швидких, потужних і дуже ефективних ударів по цілях, значно віддалених від його кордонів та у ворожому повітряному просторі. І якщо Захід продовжить свою політику умиротворення агресора, переговорів та різних угод, Єрусалим може самотужки вирішити цю проблему.
Досвід є: в 1981 році ізраїльські ВПС раптовим ударом знищили реактор, що будувався в іракському Осираку, назавжди поховавши мрії Саддама Хусейна про ядерну бомбу. Американська газета Time тоді писала: „Розбомбивши іракський реактор, Ізраїль зробив послугу світовій спільноті”. А в 2007 році ізраїльські літаки знищили сирійський реактор, що будувався, не давши режиму Асада отримати найпотужнішу зброю.
Source: https://world.novyny.live/
Автор: Liudmyla Bilyk-Beregova / BrașovStiri.ro
